Повстань

Доля не раз тебе ламала,
свинцем стискала густу кровь,
та відповідь на всі питання,
ти цвілася святий любовь.
Кімнати потупає тиші,
свеча згораю на столі,
з вікна холодний протяг свищий,
перегорілі ліхтарі.
Знімай замкируй, ну кайдани,
світло побачь в своїх очах,
Твоя любов лікує рани,
крізь побіл феніксом повстань.
Повстань над первою безогній,
освітлюсь на сереб'їх ми,
Збирайся, без оланди, волю лоднем,
крістін свою святи.